Бджільни́цтво (також бджоля́рство, па́січництво) — галузь сільського господарства, яка займається розведенням бджіл та отриманням від них меду, воску. Також у Стародавній Греції бджолярі вперше навчилися вставляти у вулики перегородки і з їх допомогою вилучати для себе лишки меду.
На території Русі бджільництво як промисел прослідковується з Х ст. нашої ери. Використання продуктів диких бджіл називається бортництво, що є історичним попередником бджільництва. Розвитку бджільництва на території Київської Русі сприяли природно-кліматичні умови, достаток медоносів у лісових масивах, лугах і степах. До появи цукру мед був єдиним солодким продуктом для людини. Віск широко застосовувався в домашньому господарстві для виготовлення свічок і здійснення релігійних обрядів (особливо після прийняття християнства). Бджільництвом у цей час займалися майже всі селяни. Мед і віск відігравали велику роль в торгівлі Київської Русі з країнами Європи і Грецією.
В цей період пасічники та винахідники прийняли будову рухомих стільників Лангстрота як у Північній Америці, так і в Європі, а також широкий асортимент вуликів з рухомими стільниками був розроблений в Англії, Франції, Німеччині та Сполучених Штатах. Класичні конструкції вуликів розвивалися в кожній країні. Станом на зараз вулики Дадана () та вулики Лангстрота все ще домінують у США. Вулик конструкції Жоржа де Лаянса став популярним у Франції, вулик British National став стандартом у 1930-х роках у Великій Британії, хоча в Шотландії все ще популярний менший вулик конструкції Сміта. У деяких скандинавських країнах та країнах східної Європи зберігався традиційний вулик-корито до кінця 20 століття і досі зберігається в деяких районах. Проте конструкції Лангстрота та Дадана-Блатта залишаються розповсюдженими в багатьох частинах Європи, хоча Швеція, Данія, Німеччина, Франція та Італія мають власні національні конструкції вуликів. Регіональні варіації вулика були розроблені відповідно до клімату, продуктивності квітів і репродуктивних особливостей підвидів місцевих медоносних бджіл у кожному біорегіоні.
У 2015 році в Австралії Седаром Андерсоном і його батьком Стюартом Андерсоном була винайдена система , конструкція якої дозволяє добувати мед без громіздкого центрифужного обладнання.
]
Українське бджільництво — це дуже добре розвинена галузь сільського господарства яка має довгу історію, що сягає доби Київської Русі.
Україна є одним із світових лідерів виробництва меду. Україна з 2008 року займає перше місце з виробництва меду серед країн Європи (з валовим збором до 75 тис. тонн) і четверте після таких світових лідерів як Китай, Туреччина та Аргентина.
В 2019 році інвестори з Німеччини, Гаррі Ремферт і Олександр Кандлен заснували в Херсоні торговий майданчик для українських бджолярів — «Медова біржа».
]]
]]
у розвитку, оточена маточним молочком]]
Крім основного продукту бджільництва — меду, також з пасіки добувають бджолиний віск, бджолині стільники, прополіс, пергу, пилок, забрус, маточне молочко, бджолину отруту, бджолиний підмор, гомогенат.
;Мед: за походженням розрізняють квітковий, падевий і змішані меди. Мед падевий буває рослинного і тваринного походження. За технологічною ознакою меди бувають відцентрові та стільникові.
;Бджолиний віск: бджолиний віск знаходить застосування в медицині. Він входить до складу деяких пластирів, мазей, кремів. Віск добре всмоктується шкірою і додає їй гладкого і ніжного вигляду, тому він широко застосовується в косметичній медицині.
;Бджолині стільники: стільниковий мед є природним джерелом незамінних ферментів, мікроелементів і вітамінів.
;Прополіс: з прополісу виготовляють спиртові настої, спиртові емульсії, прополісне молоко, прополісне вершкове масло, ефірний екстракт тощо. Прополіс має сильну антимікробну і стимулюючу дію. Використовують його також для інгаляції. З лікувальною метою препарати прополісу застосовують тільки під наглядом лікаря.
;Пергу та пилок: використовують для нормалізації функціонування великої кількості органів людини.
;Забрус: є високоефективним засобом при лікуванні бактеріальних і вірусних захворювань носоглотки і верхніх дихальних шляхів.
;Маточне молочко: маточне молочко надзвичайно корисне, оскільки містить білки й амінокислоти, проте менш доступне.
;Бджолина отрута: незважаючи на давнє використання бджолиної отрути в лікувальних цілях, вона майже не знаходить застосування в науковій медицині. Значною мірою це пояснюється болючістю ужалень і важкістю дозування при вжаленнях.
;Бджолиний підмор: тіла померлих медоносних бджіл, використовують в медицині для лікування різних хвороб. З бджолиного підмору виготовляють різноманітні мазі, спиртові екстракти тощо.
;Гомогенат: стимулює функціонування сім'яників і передміхурової залози у чоловіків та яєчників у жінок, а також використовують для нормалізації роботи інших органів людини.
Світове виробництво меду становить 1,5 млн тонн на рік, і на частку України припадає 5 %. За даними FAO, Україна з 2008 року займає перше місце з виробництва меду серед країн Європи (з валовим збором до 75 тис. тонн) і четверте після таких світових лідерів, як Китай (367 тис. тонн), Туреччина (81,4 тис. тонн) і Аргентина (81 тис. тонн). Усього людей, які займаються розведенням бджіл і виробництвом меду, близько 700 тис. — півтора відсотка населення країни. До того ж винахідник рамкового вулика та всієї сучасної системи бджільництва Петро Прокопович жив і творив у XIX столітті на території нинішньої Чернігівської області.
{| class="wikitable sortable"
|+ Світове виробництво і споживання меду в 2005 році
|-
! Країна || Виробництво
(тисяч тонн) || Споживання
(тисяч тонн)|| Кількість
пасічників||Кількість
вуликів
|-
! colspan="5" align="left"| Європа
|-
|
| align="right"| 71.46
| align="right"| 52
| align="right"| 500,000
|
|-
|
| align="right"| 52.13
| align="right"| 54
|
|
|-
|
| align="right"| 37.00
| align="right"| 40
|
|
|-
| (*2008)
| align="right"| 21.23
| align="right"| 89
| align="right"| 90,000*
| align="right"| 1,000,000*
|-
|
| align="right"| 19.71
| align="right"| 4
|
|
|-
|
| align="right"| 19.20
| align="right"| 10
|
|
|-
|
| align="right"| 16.27
| align="right"| 16
|
|
|-
|
| align="right"| 15.45
| align="right"| 30
|70 000
|1 300 000
| align="right"| 29
| align="right"|13,000
| align="right"|500,000
|-
! colspan="5" align="left"| Латинська Америка
|-
|
| align="right"| 93.42 (в середньому 84)
| align="right"| 3
|
|
|-
|
| align="right"| 50.63
| align="right"| 31
|
|
|-
|
| align="right"| 33.75
| align="right"| 2
|
|
|-
|
| align="right"| 11.87
| align="right"| 1
|
|
|-
! colspan="5" align="left"| Океанія
|-
|
| align="right"| 18.46
| align="right"| 16
|
|
|-
|
| align="right"| 9.69
| align="right"| 8
|
|
|-
! colspan="5" align="left"| Азія
|-
|
| align="right"| 299.33 (в середньому 245)
| align="right"| 238
|
| align="right"| 7,200,000
|-
|
|
|
|
| align="right"| 3,500,000 (1996)